«Путін мертвий. Слава Україні!»: візуалізація суспільних проблем очима дітей
Про парад вишиванок у Бібрці
Заглядаю в тісне коло діток, які сидять за столиками й зосереджено малюють УКРАЇНУ. Вони мають підготувати подарунки пораненим під час АТО воякам, котрі нині перебувають у шпиталях. На малюнках домінують жовто-блакитні, червоно-чорні кольори, серед символів із позитивною конотацією найчастіше трапляються калина, пшениця, хата, дівчина-Україна. У багатьох роботах читаю гасла, заклики, риторичні оклики: «Слава Україні! – Героям слава!», «Ми за мир!», «Я хочу миру!», «Я хочу мирного неба», «Ми віримо в перемогу!» Хто б міг подумати, що малеча в другому десятилітті ХХІ століття(!!!) мріятиме про мирне небо. Пригадую себе школяркою початкових класів і свої твори «за мир»(малюнків не пам'ятаю, мабуть, тому, що малювати не вміла). Чомусь нам постійно пропонували «миротворчі» теми письмових робіт. Але я жила в мілітарній, тоталітарній (навіть римується…) державі, де людей тримали в постійному страху: «лиш би не було війни»,«лиш би Америка не напала», «лиш би бігти попереду в гонці озброєнь», «лиш би імперіалісти й буржуї не почали війни» (й усіляка інша «дурня» для тримання в покорі).
Акція «Тепло дитячих сердець» проводилася під час параду вишиванок у Бібрці. 29 червня близько першої години пополудні в центрі міста вистрелили з гармати. Це був сигнал до початку ходи. Бібрчани стікалися з маленьких вуличок старого міста (як-не-як, древнішого за Львів – 803 роки!) в центральний парк. Ішли урочисто, в національних строях, із родинами, знайомими, сусідами.
«Нині, коли ворог однією ногою на нашій землі…, - починає ведуча Ярина. Слухаючи, розуміємо, що зібралися не для розваги, а для зміцнення віри в перемогу.
Співаємо Гімн. Хвилина мовчання… Тривожний реквієм України 2014 «Плине кача по тисині»…Духовий оркестр починає «Молодість», формуємо колону, рушаємо. Марічка і Максим – учорашні випускники - попереду з мегафоном: «Слава Україні!» - «Героям слава!», «Україна понад усе!», «Слава нації! Смерть ворогам!», « Герої не вмирають!», « Герої не вмирають – вмирають вороги!», «Разом – сила!». Перед нами – прапори – блакитно-жовті й червоно-чорний. Оркестр грає національні «хіти».
Співаємо Гімн. Хвилина мовчання… Тривожний реквієм України 2014 «Плине кача по тисині»…Духовий оркестр починає «Молодість», формуємо колону, рушаємо. Марічка і Максим – учорашні випускники - попереду з мегафоном: «Слава Україні!» - «Героям слава!», «Україна понад усе!», «Слава нації! Смерть ворогам!», « Герої не вмирають!», « Герої не вмирають – вмирають вороги!», «Разом – сила!». Перед нами – прапори – блакитно-жовті й червоно-чорний. Оркестр грає національні «хіти».
Коли ми вийшли на пагорб перед бібрецьким цвинтарем, я озирнулася назад і завмерла від здивування: колона, на початку якої йшла, огинала викрут перед кінотеатром і «не закінчувалася». Здавалося, все містечко вийшло на парад.
Перша зупинка – в’їзний знак БІБРКА, нещодавно розмальований самообороною міста в кольори національного прапора. Там нас зустрічають козаки – в січовому одязі, зі справжньою козацькою гарматою. Гарматний вистріл над Бібркою, світлина на пам’ять про подію. Вирушаємо назад. Другу зупинку робимо перед цвинтарем – молодь із мегафоном оголошує про покладання квітів до могил Героїв. Знову стріляє гармата. 
Остання зупинка – центральний парк, де й відбуватиметься концерт патріотичної пісні. Народні хорові колективи «Горлиця», «Бібрчани» вкотре викликають у бібраків гордощі за місцеві таланти, гурт «Співай, козаки» запалює серця до боротьби за свою землю. Оркестр підбадьорює: ми переможемо – попри все. Гурт «Мелос» співає патріотичну пісню і зворушує присутніх поважним віком виконавиць. Ансамбль хлопчиків прекрасно передає загальну ідею свята, а Ліля співає про Батьківщину (як змінилося наше відчуття цього слова від лютого 2014!). Потім були виступи гостей свята, підсумки конкурсу на найкращу вишиванку.Козаки пригощали козацьким кулішем.
Прощальний вистріл гармати.
Діти домалювали. Більшість малюнків відображає віру в Україну: хмари в кольорах національного прапора, тризуби на танках, які виганяють ворога, квіти. І хай там що, а очима дитини промовляє істина. А істина в тому, що правда переможе.
