Наша небесна сотня.
" Ніколи більше!"
Гей, погину я в чужім краю,Погину я в чужім краю.Хто ж ми буде брати яму?Хто ж ми буде брати яму?
Гей, погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?
Небесна сотня вже 40 днів молиться за Україну. Ці хлопці бачать те, до чого нам ще треба дожити, - європейську Україну. Ми молимося за них, а вони сподіваються, що нам вистачить віри. Віри в себе. А я молюся за те, аби нам вистачило ще й пам'яті - про всі небесні сотні, якими українська земля пожертвувала за право БУТИ. У суботу в моєму містечку відбудеться толока - ми впорядковуватимемо могили тих, хто віддав життя за Україну. На щастя, на жодній із них нема напису з кінцевою датою - 2014 рік: бібрецьким хлопцям пощастило вижити на Майдані. Але цієї холодної зими і тривожної весни нам судилося зрозуміти: "Не забудемо".
У парламенті Ізраїлю, у Кнесеті, на стіні є слова: "НІКОЛИ БІЛЬШЕ": євреї пережили ГОЛОКОСТ і ніколи цього не забудуть. Українці відправили не одну сотню героїв у небесний легіон - і тому не мають права їх забути.
Кожне українське місто, містечко чи село має свою Небесну сотню (або навіть кілька). Нині дуже важливо, аби ми сказали так, як євреї : "НІКОЛИ БІЛЬШЕ". Ми, українки, відтепер народжуватимемо синів не для небесних сотень, а для щасливого життя на рідній землі. Після Євромайдану ми молитимемося за героїв й закінчуватимемо молитву словами:"ГОСПОДИ, НІКОЛИ БІЛЬШЕ".
У суботу, 5 квітня, на честь героїв Небесної сотні бібрчани прибиратимуть свій пантеон пам'яті (могилу вояків УГА, могилу закатованих енкаведистами в Бібрській тюрмі й могилу Гриця Пісецького). Слід додати, що деякі наші національні герої поховані на інших цвинтарях - там, де судилося померти. Патріоти, яких пам'ятає Бібреччина, це -
Гриць Пісецький — студент правничого факультету Львівського університету, котрий став однією з перших легенд Організації українських націоналістів (ОУН) . 30 липня 1930 року, під час нападу на поштову карету під Бібркою на Львівщині, Пісецький отримує поранення й у безвихідній ситуації, щоб не потрапити до рук поліції, дострілює себе. Утім, одна мала деталь цієї історії позначилася на майбутньому націоналістичного руху — Гриць Пісецький під час нападу під плащем був одягнений у «пластову» сорочку. Усе закінчилося забороною діяльності «Пласту» на території цілої Речі Посполитої, а саме ця організація була виховною школою для майбутніх революціонерів. Похований Г. Пісецький на цвинтарі міста Бібрки. 
Юліан Головінський - 20 вересня 1930 р. польська поліція взяла під арешт сотника УГА Юліана Головінського. Під час десятиденних тортур він тримався мужньо, участі в УВО-ОУН не визнав, жодних зізнань про членство чи плани Організації не подав. Після 10 днів тюрми Головінського повезли на опізнання до Бібрки. 30.09.1930 його закутого прив'язали до дерева й розстріляли. Сповістили, що вбитий при спробі втечі. Похований сотник у Великих Глібовичах.
У Бібрці планують встановити пам'ятник Юліанові Головінському, однак місцева влада (від моменту приходу партії регіонів) вже 4 роки гальмує цей процес. Місцеві активісти планують відновити історичну справедливість і вшанувати Героя. 1 грудня 2014 року виповниться 120 років від дня народження Юліана Головінського
Андрій Парис - син священика з Бібреччини, підпільник ОУН. Заарештований енкаведистами і страчений публічно (через повішення) в центрі Бібрки в 1944 р.
Ярослав Дудикевич- голова філії Бібрського повітового товариства "Просвіта" в 1925-1939 роках, адвокат, ініціатор будівництва Народного дому. Арештований енкаведистами 5 жовтня 1939 року. Бібрчани та люди з цілого повіту через кілька днів улаштували пікет із вимогою звільнити Я. Дудикевича, але погрози "визволителів" заставили всіх розійтися.Правника перевезли в тюрму на Лонцького у Львові, а згодом "як соціально небезпечного елемента" вислали в Кара-Калпакську АРСР терміном на 5 років. Повернувся до Львова в жовтні 1945р. , помер у листопаді 1956 р. Похований на Личаківському цвинтарі.Пам'ятну дошку на честь Я. Дудикевича встановлено в 2011 році, хоча планували у 2009: знову ж таки, через місцеву владу, яка не давала дозволу на вшанування пам'яті патріота.
Іван Габрусевич - син священика Северина Габрусевича з села Вільхівця неподалік Бібрки. Був добре знайомий з Євгеном Коновальцем – провідником УВО, а з часом – ОУН. Іван став членом Головного Проводу, із 1930 р. - керівником ОУН на західноукраїнських землях. У 1941р. у Львові брав участь у відновленні Української державності. Гестапо арештувало Івана Габрусевича, відправило в концтабір Заксенгаузен, де він і загинув у 1944 р. Під час встановлення пам'ятної таблиці у стіну вмуровано гільзу із землею концтабору. 18 травня 2014 року в селі Вільхівці відбудуться урочистості з нагоди вшанування 70-ої річниці з дня смерті Івана Габрусевича.
Слава Україні! Героям слава!
Небесна сотня вже 40 днів молиться за Україну. Ці хлопці бачать те, до чого нам ще треба дожити, - європейську Україну. Ми молимося за них, а вони сподіваються, що нам вистачить віри. Віри в себе. А я молюся за те, аби нам вистачило ще й пам'яті - про всі небесні сотні, якими українська земля пожертвувала за право БУТИ. У суботу в моєму містечку відбудеться толока - ми впорядковуватимемо могили тих, хто віддав життя за Україну. На щастя, на жодній із них нема напису з кінцевою датою - 2014 рік: бібрецьким хлопцям пощастило вижити на Майдані. Але цієї холодної зими і тривожної весни нам судилося зрозуміти: "Не забудемо".
У парламенті Ізраїлю, у Кнесеті, на стіні є слова: "НІКОЛИ БІЛЬШЕ": євреї пережили ГОЛОКОСТ і ніколи цього не забудуть. Українці відправили не одну сотню героїв у небесний легіон - і тому не мають права їх забути.
Кожне українське місто, містечко чи село має свою Небесну сотню (або навіть кілька). Нині дуже важливо, аби ми сказали так, як євреї : "НІКОЛИ БІЛЬШЕ". Ми, українки, відтепер народжуватимемо синів не для небесних сотень, а для щасливого життя на рідній землі. Після Євромайдану ми молитимемося за героїв й закінчуватимемо молитву словами:"ГОСПОДИ, НІКОЛИ БІЛЬШЕ".
У суботу, 5 квітня, на честь героїв Небесної сотні бібрчани прибиратимуть свій пантеон пам'яті (могилу вояків УГА, могилу закатованих енкаведистами в Бібрській тюрмі й могилу Гриця Пісецького). Слід додати, що деякі наші національні герої поховані на інших цвинтарях - там, де судилося померти.
Патріоти, яких пам'ятає Бібреччина, це -
Гриць Пісецький — студент правничого факультету Львівського університету, котрий став однією з перших легенд Організації українських націоналістів (ОУН) . 30 липня 1930 року, під час нападу на поштову карету під Бібркою на Львівщині, Пісецький отримує поранення й у безвихідній ситуації, щоб не потрапити до рук поліції, дострілює себе. Утім, одна мала деталь цієї історії позначилася на майбутньому націоналістичного руху — Гриць Пісецький під час нападу під плащем був одягнений у «пластову» сорочку. Усе закінчилося забороною діяльності «Пласту» на території цілої Речі Посполитої, а саме ця організація була виховною школою для майбутніх революціонерів. Похований Г. Пісецький на цвинтарі міста Бібрки.
Юліан Головінський - 20 вересня 1930 р. польська поліція взяла під арешт сотника УГА Юліана Головінського. Під час десятиденних тортур він тримався мужньо, участі в УВО-ОУН не визнав, жодних зізнань про членство чи плани Організації не подав. Після 10 днів тюрми Головінського повезли на опізнання до Бібрки. 30.09.1930 його закутого прив'язали до дерева й розстріляли. Сповістили, що вбитий при спробі втечі. Похований сотник у Великих Глібовичах.
У Бібрці планують встановити пам'ятник Юліанові Головінському, однак місцева влада (від моменту приходу партії регіонів) вже 4 роки гальмує цей процес. Місцеві активісти планують відновити історичну справедливість і вшанувати Героя.
1 грудня 2014 року виповниться 120 років від дня народження Юліана Головінського
Андрій Парис - син священика з Бібреччини, підпільник ОУН. Заарештований енкаведистами і страчений публічно (через повішення) в центрі Бібрки в 1944 р.
Ярослав Дудикевич- голова філії Бібрського повітового товариства
"Просвіта" в 1925-1939 роках, адвокат, ініціатор будівництва Народного дому. Арештований енкаведистами 5 жовтня 1939 року. Бібрчани та люди з цілого повіту через кілька днів улаштували пікет із вимогою звільнити Я. Дудикевича, але погрози "визволителів" заставили всіх розійтися.Правника перевезли в тюрму на Лонцького у Львові, а згодом "як соціально небезпечного елемента" вислали в Кара-Калпакську АРСР терміном на 5 років. Повернувся до Львова в жовтні 1945р. , помер у листопаді 1956 р. Похований на Личаківському цвинтарі.
Пам'ятну дошку на честь Я. Дудикевича встановлено в 2011 році, хоча планували у 2009: знову ж таки, через місцеву владу, яка не давала дозволу на вшанування пам'яті патріота.
Іван Габрусевич - син священика Северина Габрусевича з села Вільхівця неподалік Бібрки. Був добре знайомий з Євгеном Коновальцем – провідником УВО, а з часом – ОУН. Іван став членом Головного Проводу, із 1930 р. - керівником ОУН на західноукраїнських землях. У 1941р. у Львові брав участь у відновленні Української державності. Гестапо арештувало Івана Габрусевича, відправило в концтабір Заксенгаузен, де він і загинув у 1944 р. Під час встановлення пам'ятної таблиці у стіну вмуровано гільзу із землею концтабору.
18 травня 2014 року в селі Вільхівці відбудуться урочистості з нагоди вшанування
70-ої річниці з дня смерті Івана Габрусевича.
Слава Україні! Героям слава!
Комментариев нет:
Отправить комментарий