Крим: декілька асоціацій на тлі окупованого півострова

*********************************************************************************

Якби я була кримською татаркою, то, напевно, не могла б повірити, що після довгих років поневірянь мого народу й тяжких часів відбудови колись залишеної батьківщини я знову втрачу землю під ногами - мене не просто викреслять чи депортують, а окупують внуки тих, хто знищував мій народ у сталінські часи. Якби я була кримською татаркою, я би почувалася каменем, який море викинуло на берег. Наше море. Від віків наше. Якби я була кримською татаркою, я б молилася, щоб Аллах повернув усіх на землю батьківську - і вигнанців, і зайд. Я би не хотіла дивитися на море, як викинутий камінь, й усе життя нести в серці почуття втраченого щастя. Нині обов'язково подивлюся фільм  "Хайтарма", щоб зрозуміти, чого не можна пропустити, аби вдруге не ввійти в ту саму ріку.  

*********************************************************************************

КРИМ ДЛЯ МЕНЕ - 

 - це частинка мого життя. Там залишилося дитинство старшого сина, який уперше побачив море; 

 - це дивовижні краєвиди, обведені по контурах свічками кипарисів і вершинами стрімких гір; 

 - це чарівний захід сонця;

 - це смарагдово-блакитна вода біля Фороса;

 - ...і, на жаль, щороку менше стежок до моря й більше потворних парканів, совковий сервіс і бруд на пляжах. Море моєї Батьківщини загороджували медведчуки й подібна шушера. 

Останні 6 років у Чорне море я заходила з інших берегів. 

                                                                                                               НА ЖАЛЬ.

*********************************************************************************

КРИМ ДЛЯ МЕНЕ - 

це зворушлива історія кохання татарки Фатьми й Алі з акварелі М. Коцюбинського " На камені". Жива картина татарського Криму настільки яскраво зафіксувалася в пам'яті, що словосполучення " русский Крым" викликає огиду. 

Море в цій акварелі справді акварельне: "Море дедалі втрачало спокій. Чайки знімались із одиноких берегових скель, припадали грудьми до хвилі і плакали над морем. Море потемніло, змінилось. Дрібні хвилі зливались докупи і, мов брили зеленкуватого скла, непомітно підкрадались до берега, падали на пісок і розбивались на білу піну".

Цього року багато мешканців Криму будуть далеко від свого моря. 

                                                                                                                 НА ЖАЛЬ.

*********************************************************************************

КРИМ ДЛЯ МЕНЕ - 

 це зворушливе Лесине почуття:

                          Тиша в морі...ледве-ледве

                          Колихає море хвилі,

                          Не колишуться од вітру 

                          На човнах вітрила білі...

Леся Українка любила Крим, хоч дуже тужила за домівкою. Музей Лесі Українки в Ялті відвідують у десятки разів рідше, ніж Ялтинський зоопарк. 

                                                                                                                    НА ЖАЛЬ.
*********************************************************************************

КРИМ ДЛЯ МЕНЕ - 

це розкішний Воронцовський палац в Алупці, під час екскурсії в якому я зблизька побачила справжнє лице "освободітєлєй". На запитання про С. Руданського, який був особистим лікарем князя Воронцова, екскурсовод незадоволено сказала: " Говорите на нормальном языке" . Я обмежилася фразою, що не личить екскурсоводові такого не знати, й не вступала в полеміку - аби не опускатися до рівня російської шовіністки. Гадаю, екскурсантам було б цікаво знати, що український поет Степан Руданський, автор відомих співомовок, був лікарем у Ялті, розробив проект перебудови Ялтинської лікарні, заснував санітарну службу, сприяв побудові водогону й каналізації, заснував першу в місті ветеринарну лікарню. А ще С. Руданський за власний кошт лікував бідних. 

Напевно, "новые власти" зіб'ють меморіальну таблицю на честь С. Руданського, як нині збили написи кримськотатарською та українською на будівлі Верховної Ради Криму. За добро росіяни часто платять зневагою.

                                                                                                                        НА ЖАЛЬ.

******************************************************************************** 

КРИМ ДЛЯ МЕНЕ - 

це глибока зневага до Оксани Марченко. Ця жінка могла б змінити дуже багато - натомість вона зробила все для того,аби здати Крим Росії, забрати в тисяч українців морський берег, вкрасти у хворих дітей шанс лікуватися в санаторіях Криму. Українська жінка завжди була мудрою й могла вплинути на чоловіка. Оксані забракло серця до власного народу, її розум затьмарила ілюзія  влади. Красивій жінці так не личить ганьба.

                                                                                                                        НА ЖАЛЬ.

*********************************************************************************І, нарешті, КРИМ ДЛЯ МЕНЕ - це земля, яку ми повернемо - заради кримських татар. Вони там були, є і будуть. А імперії рано чи пізно розпадаються.                                            

                                  НА ЩАСТЯ.