«Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями…Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути»

(Ліна Костенко)

  Мене, чесно кажучи, здивувала заява Карла Більдта про те, що ще спостерігатимуть за подіями в Україні й не вводитимуть санкцій проти владних чиновників. Про відчинені в Європу двері ми вже теж чули. Але ж Ви апелюєте до людей, які не розуміють мови дипломатії. Прохань, попереджень, дипломатичних висловлювань та наволоч не розуміє і не чує. Спостереження за подіями можуть призвести до скалічених доль багатьох молодих людей, яких заарештують, скалічать і посадять по тюрмах. З української тюрми дуже важко вийти.

  Нині Україні більше потрібні не співчуття, поради, а конкретні жорсткі дії. Невже Європа не зрозуміла, що має справу з бандою? Їх треба забирати від корита – тільки тоді може ввімкнутися почуття страху за свої статки і, як наслідок, хоч щось можна буде змінити.

Європо, не мовчи!

ПАМ'ЯТАЙ :

(поезія Олександра Олеся)

Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала.

Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров'ю і слізьми стікала
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала.

Коли Україна в залізнім ярмі
Робила на пана і в ранах орала,
Коли ворушились і скелі німі,
Європа мовчала.

Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала.

Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала.